ВУЗ ШАГ

Комунальний заклад освіти" Привільнянська середня загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів Солонянської районної рада Дніпропетровської області"

 






Ще Арістотель твердив: "В інтелекті немає нічого, що не було б закладено наперед у почуттях". І навпаки: почуття спричиняють дивні інтелектуальні візії і служать тим незбагненним підмурівком, на котр

 

         Ще Арістотель твердив: "В інтелекті немає нічого, що не було б закладено наперед у почуттях". І навпаки: почуття спричиняють дивні інтелектуальні візії і служать тим незбагненним підмурівком, на котрий однаково спиралися у своїй творчості Ейнштейн і Мікеланджело, Коперник і Гете.

         На цій самій арістотелівській тезі ґрунтується система психолого-педагогічних досліджень, суть якої зводиться до емоційної подачі пояснювального матеріалу, завдяки чому в мозку людини утворюються відповідні зв'язки та аналогії, певний образ світу, відбувається вироблення особистісного психологічного сприйняття інформації та відтворення, інакше кажучи, те, що нас не вражає, не залишає сліду в нашій пам'яті.

         Насамперед  учитель повинен пам'ятати, що у молодшому і середньому віці дитина мислить конкретними художніми образами і живе у грі, перебуваючи у стані творення власних фантазій та їх переживання. Матеріал для цього вона черпає від учителя. Граючись, дитина будує свій багатовимірний світ, у котрому живе за кожного з вигаданих нею героїв. І це прекрасно. Пройшовши школу емоційної свободи у молодших класах, учень і пізніше без видимих труднощів будує свій абстрактний, але пережитий разом з героями образ світу, аби лише він був достатньо емоційно обґрунтований.

         Переживання як позитивних, так і негативних інтелектуальних почуттів позначається на всьому духовному житті дитини. Позитивні інтелектуальні почуття, які отримує школяр від подолання труднощів під час розв'язання важких завдань, поступово утверджують у підліткові свідомість власної інтелектуальної гідності. І навпаки, негативні інтелектуальні почуття поступово пригнічують дитину, що супроводжується втратою інтересу до розумової діяльності.

         Саме так працює вчитель російської мови та зарубіжної літератури Курносова  Віта Борисівна. Жити і працювати так, щоб поруч усім дихалось легко і спокійно, радісно – є її педагогічним кредо.

ЇЇ уроки відрізняються ясністю мети, чіткістю планування, доступністю викладу матеріалу. Любов до свого предмету, вдумливе вирішення навчально-виховних завдань у процесі вивчення російської мови та зарубіжної літератури – головні складові високої педагогічної майстерності педагога.

         Курносова Віта Борисівна, 1967 року народження. Освіта вища. Закінчила  Дніпропетровський державний національний університет 1992 році. Стаж педагогічної роботи 18 років. Курсову перепідготовку пройшла в 2005 році при Дніпропетровському обласному інституті післядипломної педагогічної освіти.

         Віта Борисівна працює над науково-методичною проблемою „Нестандартні форми роботи на уроках зарубіжної літератури”. Вчителька створила банк методичних розробок з питань, які викликають складність у викладанні зарубіжної літератури. До цих питань належать:

-         особливості викладання зарубіжної літератури на сучасному етапі реформування освіти;

-         технологія особистісно орієнтованого уроку зарубіжної літератури;

-         шляхи реалізації інтерактивного навчання на уроках зарубіжної літератури;

-         розвиток зв’язного мовлення та комунікативних компетенцій учнів;

-         організація тематичного обліку знань учнів.

 

 

         Вчителька на кожному уроці домагається глибоких і міцних знань через постійну активізацію розумової діяльності учнів, створенню проблемних ситуацій і незмінної ситуації успіху у їх розв’язанні. Вчителька розробила цілу систему завдань різних рівнів для організації навчального процесу на уроці.

         Отже, урок починається із взаємовизнання та взаєморозуміння, необхідних для співпраці вчителя й учнів. Розвиває  образне мислення школярів починаючи  з художнього визначення теми уроку. Художньо формулюючи тему уроку, вчителька передусім дбає про те, як зосередити увагу учнів на основному, спрямувати їх на глибоке сприйняття матеріалу, зацікавити ним. Щоб глибоко і всебічно розкрити тему уроку, привчає учнів до розуміння її змісту, виокремлення визначального слова або словосполучення.

         Зараз прагну опанувати як найбільше секретів майстрів – професіоналів, учителів – методистів, які завдяки своїй кропіткій праці і таланту здобули любов, подяку і визнання. Тому хочу щоб мої уроки були цікавими, змістовними, емоційно – піднесеними, бо від цього залежить інтелектуальний і культурний рівень дітей. Діти – це найвимогливіша аудиторія, яка активізує вчителя на нові пошуки.

         Учні на уроках літератури не дуже люблять читати. Якщо сучасним школярам 5-11 класів запропонувати таке запитання „ Чи вмієте ви читати ?” то воно принаймі викличе здивування „ Звичайно, що вміємо”, - таку відповідь дадуть учні.

         Але якщо говорити не про вміння складати літери у слова, а про сприйняття літератури, тоді мабуть, для багатьох учнів проблема читання є дуже актуальною.

         У сучасних школярів нема бажання читати, вони не люблять книгу, не вміють і не хотять читати. Куди ж поділося те читання, яке пробуджує в душах учнів здивування, надію та любов? Можливо сучасні учні достатньо отримують інформації з телебачення, з відео, а читання відійшло на задній план.

         Але якщо звернутися до шкільної програми з літератури, то в пояснювальній записці прочитаємо, що одна з головних задач вивчення літератури в школі – „…

підвищити інтерес учнів до читання і розширити їхній читацький досвід …”,

 „… виховання потреби в читанні та інтересу до художнього слова …”, навчити  „правильного, вдумливого, виразного читання та розуміння прочитаного, що буде сприяти розвитку сталої зацікавленості читання…”

         Як бачимо, проблема залучення учнів до читання, виховання читача є однією з головних задач вивчення літератури в школі. Вирішенням цієї проблеми цікавилися вчені та письменники й попередніх століть.

         Вчитель на уроках літератури має забезпечити послідовне формування складових читацької культури:

-         зацікавити учнів читанням;

-         розвивати цей інтерес до створення постійної потреби в читанні;

-         навчити вибирати літературу, враховуючи вікові та особисті інтереси;

-         організувати дослідницьку роботу школярів;

-         розвивати усне та письмове мовлення школярів; 

У шкільній практиці існує багато різноманітних прийомів,  які зацікавлюють читанням. Це й виразне читання найяскравіших сторінок твору, іноді вони супроводжуються коментарем вчителя, чому саме ці сторінки були вибрані для читання;  це так зване читання за принципом „ Далі буде”, коли у класі звучать гостросюжетні уривки, які перериваються в момент кульмінації; це виставки книг, і круглі столи для обговорення книг; літературні вечори та ранки; „Брейн – ринги”

літературні вікторини; родинні літературні свята; ( предметні тижні (зокрема „Тиждень зарубіжної літератури”).

         Як бачимо, переважна більшість прийомів зацікавлення читанням базується на використанні ігрових моментів. Взагалі, гра займає своє належне місце в методиці викладання зарубіжної літератури та російської мови, і про це не слід забувати вчителю. Видатний німецький математик Г.В. Лейбніц часто повторював: „ Я дуже рекомендую, щоб людина вправлялась в іграх, які сприяють удосконалюванню в мистецтві роздумів і вигадування”. Цю незастарілу  пораду можна використовувати й для залучення до читання. Саме ігри сприяють розвитку таких якостей, як добра пам’ять, кмітливість, охайність, уважність, винахідливість,

уміння логічно мислити, комбінувати. Причому робиться це не нав’язливо, а в захоплюючій формі. Учні із задоволенням виконують різні завдання такого роду, а це сприяє захопленню літературою взагалі та книгою зокрема.

         Використовуючи ігрові моменти, вчитель реалізує такий принцип дидактики,

як принцип зацікавленості. При цьому важливо враховувати, що саме слово

 „ зацікавленість” у словнику пояснюється як здатність викликати в когонебудь цікавість, інтерес до когось або чогось. Звернемо увагу, що зацікавленістть завжди пов’язана з інтересом. Таким чином, інтерес до читання підсилюється за різних форм роботи на уроці.

         Завдання вчителів зарубіжної літератури полягає в тому, щоб не допускати на урок „розумове ледарство”, яке В.О.Сухомлинський вважав небезпекою, бо воно розбещує, морально калічить людину. Посилення розвиваючої та виховної функції

предмета значною мірою розв’язується за допомогою різних форм навчальної діяльності всіх учнів, як обдарованих, так із недостатньо розвиненими здібностями. Індивідуальні, парні, групові та інші завдання створюють сприятливі умовидля розвитку самостійності мислення кожного учня, мовленнєвої активності, наполегливості. Наприклад:

 

РОБОТА В ПАРАХ

 

         Ця форма навчальної діяльності має характер взаємного навчання. Співробітництво двох учнів підвищує ефективність роботи обох, тому що перший, допомагаючи товаришеві, удосконалює свої знання, а другий вчасно отримує пояснення з незрозумілих для нього питань.

         Роботу в парках доцільно застосовувати під час перевірки домашнього завдання, закріплення, вдосконалення знань, умінь та навичок.

         Приклад завдання: (Г.К.. Андерсен „Снігова королева”)

Запропонувати один одному запитання за змістом казки.

                                  

 

 

 

 

РОБОТА В ЛАНКАХ

 

Ця форма передбачає роботу учнів над спільним завданням. Створюються ланки 4-5 осіб (учні з різним рівнем успішності, працездатності).

         Призначається ланковий ( він направляє товаришів, допомагає, консультує). Краще застосовувати   навчання в ланках при повторному розборі матеріалу, що вивчається, при повторному розборі матеріалу, що вивчається, при закріпленні знань, на уроках повторення й узагальнення знань. Робота в ланках може використовуватись і для взаємного контролю.

         Приклад завдання: Міфи Стародавньої Греції.

По горизонталі:

1.Переказ про нерозумінні явища природи, історичні події, богів, демонів, духів.

2.Верховний бог у давньогрецькій міфології, голова олімпійської родини богів.

3.Славетний титан, який викрав на Олімпі вогонь і приніс його людям.

4.Богиня пам’яті, мати дев’яти муз.

5.Богиня вроди, кохання, родючості.

По вертикалі:

1.Дочка морського бога Нерея, мати Ахіллеса.

2.Безжурні, веселі напівбогині, що втілювали різні сили та явища природи.

 

1.

 

1.

 

2.

 

2.

 

 

 

 

 

3.

 

 

 

 

 

 

 

 

4.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

5.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                     

 

                        КООПЕРАТИВНО - ГРУПОВА РОБОТА :

         Формуються групи учнів 5-7 осіб для виконання окремих частин спільного завдання. Кожна група під керівництвом учителя виконує конкретне завдання по підбору прикладів фактів, опрацюванню своєї частини інформації. Під час цієї роботи діти радяться одне з одним і відчувають себе дослідниками.

         У кінці проводиться фронтальна бесіда, під час якої матеріал узагальнюється,

систематизується.

         Кооперативно – групова форма навчальної діяльності використовується, коли учням необхідно проаналізувати велику кількість різнобічних явищ, знайти багато прикладів, опрацювати матеріал великого обсягу.

         Приклад завдання: ( Зарубіжна література – новий навчальний  предмет)

 

І група: Відповісти на запитання: яку книгу ви взяли б із собою у космічний політ?

Чому?

ІІ група: Яку книгу ви подарували б найкрашому другу? Чому?

ІІІ група: Поясніть, як ви розумієте слова  О.Гончара: „Література вчить нас жити.

Вона потрібна нам, як хліб, як повітря, як вода”.

 

               ДИФЕРЕНЦІЙОВАНО - ГРУПОВА РОБОТА:

 

Формується три групи учнів ( від залежності рівня їх розумових можливостей, якості набутих знань, умінь, навичок).

         Учні групи А -  отримують завдання підвищеного рівня складності, творчого характеру.

         Учні групи В – вправи, розраховані на репродуктивно – пошукову діяльність.

         Учні групи С – вправи за зразком. Організація роботи школярів із урахуванням навчальних можливостей кожного сприяє інтелектуальному розвитку.

Діти відчувають задоволення від праці, а це створює високий емоційний настрій.

(Діти можуть переводитись із однієї групи в іншу) 

Приклад завдання: Г.К  Андерсен „Снігова королева”

Група А. Скласти казку за темою „Що сталося б, якби скалок чарівного дзеркала залетів до нас у клас?”

Група В. Придумати листа Андерсену, в якому розповісти про свої враження від казки, задати запитання, які виникли у вас після прочитання твору.

Група С. Дати відповідь на запитання: про яких людей можна сказати, що у них гарячі серця, і про яких, що у них крижані. Навести приклад із казки і життя. 

 

              ІНДИВІДУАЛІЗОВАНА РОБОТА:

         Вона практикується з метою перевірки якості засвоєння учнями матеріалу і виявлення вміння працювати самостійно. Готується 8-10 завдань різного рівня складності. Ці завдання  оформляються на картках. Працюючи з картками учні проявляють повну самостійність.

         Приклади завдань:

1.     Дай свою назву твору.

2.     Придумай інший початок (кінець) твору.

3.     Склади свою казку про тварин.

4.     Порівняй дві казки. Чим вони схожі і чим відрізняються? 

 

         Ось, наприклад, тема "Прекрасний лебідь данської землі", яка розгадається у 5 класі при вивченні творчості Г.К. Андерсена. Знайшовши разом з учнями домінуюче словосполучення "прекрасний лебідь", я насамперед пропоную з'ясувати   лексичні значення цих слів:

а) слово лебідь означає водяну птицю,

б) прикметник прекрасний утворився від іменника краса, який має значення; дуже красивий, обдарований красою.

         Така робота допомагає знайти логічний перехід до викладу нового матеріалу уроку і провести паралель між темою і епіграфом уроку:

Поміж Балтійським і Північним  морями знаходиться старе лебедине гніздо, і зветься воно Данія, в ньому народжувались і народжуються лебеді, імена яких ніколи не вмруть.

Г.Ж.Андерсен

         Робота з темою - одна з навчальних ситуацій урок. Тема є зразком художнього стилю мовлення. Читаючи або слухаючи її визначення, вдумуючись у значення кожного слова, учні збагачують своє писемне й усне мовлення. Вони вчаться точно висловлювати власні думки, складати плани до письмових робіт, добирати заголовки до прочитаних розділів тексту, краще розуміти теми й шляхи їх розкриття при написанні творів.

Якщо в темі емоційно, чітко і лаконічно я намагаюсь виразити стислий зміст уроку, то в епіграфі висловити його головну думку, накреслити шляхи до її розкриття. Епіграф впливає на створення емоційного настрою в учнів, визначення мети, вибір шляхів розгляд}7 і засвоєння теми.

Наприклад, при вивченні теми "Скромність і рішуча вдача - це і є Дік Сенду 6 класі доречним буде вислів Жуля Берна "Хто з дитячих літ усвідомив, що праця - це закон життя, хто змалу знає, що хліб заробляється тільки в поті чола, той завжди готовий на великі справи і в свій день знайде і волю, і силу, щоб їх здійснити... ",взятий за епіграф.

Правильно розуміючи суть і запам'ятовуючи стислі, але глибокі й емоційні епіграфи, учні збагачують свою мову, навчаються точно використовувати прислів’я афоризми письменників, філософів, оволодівають умінням лаконічно висловлювати власні думки. Робота з епіграфом на уроці підготовує учнів до вивчення епігрованих творів.

Організація особистісно-орієнтованого навчання вимагає розробки педагогічних технологій, метою яких є не накопичення знань і вмінь, а постійне збагачення досвідом творчості і самоорганізації, самореалізації особистості кожного учня.

Творча особистість - це людина, яка вміє використовувати свої знання в нестандартній ситуації, під час розв'язання проблемних завдань, узагальнювати отриману інформацію, перетворювати її в гнучкі системи, придатні для застосування в різних сферах суспільного життя.

Об'єктом вивчення в літературі є художній твір, що й зумовлює організацію системи роботи з учнями, в основі якої естетична природа та духовна сутність.

Застосування різноманітних методів та прийомів дає змогу навчити школярів сприймати твір за законами естетичного мислення, розуміти його художню природу, опанувати технологією його аналізу, усвідомити специфіку "мови" словесного виду мистецтв.

У середніх класах головною метою уроків літературного читання є навчання учнів правильного, вдумливого, виразного читання та розуміння прочитаного. Тому для розвитку творчої особистості школярів я використовую різноманітні прийоми методу творчого читання - виразне, коментоване, індивідуальне, вибіркове, "ланцюжком", в особах, про себе, вголос; евристичні бесіди, творчі письмові та усні завдання різного плану.

Ефективною формою персоналізації навчального процесу є інсценізація літературних текстів - тобто переведення читацьких вражень до сценічного ряду, що сприяє розкриттю індивідуальності учня, збагачує його внутрішній емоційний досвід. Прикладом може бути інсценізація байок І.А.Крилова, народних казок.

Серед репродуктивних видів діяльності на уроці перевага належить переказу. Щоб оживити переказ я пропоную деякі речі, деталі одягу героя. Це вносить в урок елемент гри. Також я пропоную дітям переказ тексту від однієї з дійових осіб, що дає школярам змогу уявити про вагу та ціну вчинків героїв. Наприклад, урок зв'язного мовлення під час вивчення казки Г.К.Андерсена "Снігова Королева" у 5 класі або в роботі над романом Ж.Верна "П'ятнадцятирічний капітан".

Діти пропускають інформацію через серце, через емоції і темперамент. Моя задача як учителя полягає в допомозі перекодування матеріалу на уроці чи вдома в символи. В образній формі уявляти цікаво. Це творчий процес. Наприклад, образна форма уявлення біографії Жуля Берна може виглядати так.

Особливістю смислової пам'яті є її асоціативний характер. Особисті   асоціації   -   це   спроба   перевтілення   та   перетворення

літературного героя або явища в якийсь символ з обов'язковим поясненням учнями своїх асоціацій. Таке конкретно-образне запам'ятовування отримало назву ейдотехніка. Засновник вчення про ейдетизм - Е.Йенш стверджував, що він є закономірною стадією дитячого розвитку, яка досягає свого піку в 11 - 16 років. Отже, на уроках літератури я можу задіяти необмежені резерви дитячого мислення, використовуючи спеціальні ейдотехнічні прийоми, які розвивають здатність учнів мислити образно.

Враховуючи вікові особливості школярів, даю завдання;

-   знайти образи-символи, що найкраще передають враження від   образу   чи   твору    (наприклад,    вірші   М.Лєрмонтова "Вітрило", "Хмари" або повість О.Гріна "Пурпурові вітрила");

-   намалювати    словесну    картину    після    прослуховування музичних творів;

-   влаштувати    вернісаж    ілюстрацій    до    казки    Е.Распе "Пригоди барона Мюнхаузена");

-   передати за допомогою кольору почуття героя (наприклад, Мцирі з поеми М.Лєрмонтова "Мцирі");

-   одягнути літературних героїв Г.К.Андерсена, І.Крилова. Мислення образами, напевне, є найбільш „екологічним" в усіх

системах розвитку дитячого інтелекту. Тут відсутнє насильство над дитиною - навпаки, процес оволодіння важким, незнайомим матеріалом здійснюється найбільш природним шляхом. Така робота не пригнічує дитину, а пробуджує її творчі потенції і розвиває лінгвістичні здібності.

Взагалі, ейдотехніка (перекодування матеріалу в символи) допомагає розвивати образне мислення, розширювати обсяг пам'яті дитини, навчити її вірити в себе, в свої можливості (самооцінка, впевненість), оволодіти своєю поведінкою, навчати дитину забувати непотрібне, задіювати резерви правої півкулі головного мозку для розвитку образної пам'яті.

Навчання - це важка розумова праця, і щоб ця праця була успішною , вона має бути цікавою, бажаною для учнів. На своїх уроках літератури я намагаюсь зробити і спосіб пізнання цікавим.

Одним із найефективнішим способів пізнання є дослідницький підхід, коли я даю змогу учням висунути кілька можливих пояснень через застосування інтерактивних технологій: „мозковий штурм", „мікрофон" самим шукати підтвердження або спростування кожної з

висунутих   гіпотез,   самим   знаходити   правильну   відповідь       , використовуючи парну або групову форми роботи на уроці.

Наприклад, при вивченні роману Жуля Берна „П'ятнадцятирічний капітан", працюючи над темою „Скромність і рішуча вдача - оце і є -Дік Сенд" ставлю перед учнями такі проблемні запитання:

-   Поміркуйте, чому Дік був вражений змовою Гарріса і Негоро?

-   Поясніть, як характеризують Діка Сенда слова, сказані ним у хвилини розпачу: „Навіщо жити, коли не можеш стати в пригоді тим, кого любиш? "

-   Зверніть увагу на епіграф уроку.  Як Жуль Берн пояснює готовність героя до великих справ?

Знання, набуті у процесі такої праці, зберігаються в пам'яті значно міцніше, оскільки вони не пасивно засвоюються учнями, а здобуваються активними зусиллями.

Пошуково-дослідницька діяльність є однією із аспектів самостійного добування знань учнями. К.Д.Ушинський казав: "Єдиною міцною основою всякого учнівського плодотворного навчання є самостійна робота учнів". Розвиток самостійності учнів у навчанні я реалізовую через таку послідовність цілей:

- формування вмінь працювати за зразком і вказівками вчителя;

- навчання працювати з коментуванням своїх дій;

- формування вмінь самостійно застосовувати поняття;

- формування пізнавальної самостійності, тобто такої, що передбачає самостійне ознайомлення з новим матеріалом.

Для формування вмінь самостійно вчитися я ставлю за мету вчити дітей бути спостережливими, уважними, виробляти звичку до планування своїх дій, самостійного контролю проміжних і кінцевих результатів. Самостійна робота має на меті допомогти осмислити мотиви навчання, вчити самостійному придбанню знань та їх залученню у практичному житті, формувати уміння самостійної навчальної роботи.

На своїх уроках я використовую самостійну роботу як засіб активізації пізнавальної активності (повідомлення "Шлях казок Андерсена до українського читача") і як засіб закріплення матеріалу (порівняльна характеристика Герди і Снігової Королеви). На уроках зарубіжної літератури в середніх класах застосовую як індивідуальну форму самостійної так і колективну.

Серед індивідуальних завдань є робота учнів у творчій групі і як її

  результат  -  асистування  вчителеві.   Це  допомагає  економити

навчальний час на уроці, сприяє активності школярів, залучає до дослідницько-пошукової діяльності учнів, урізноманітнює види робіт на уроці. На моє глибоке переконання, саме читання художніх текстів було і залишається головним домашнім завданням з літератури. Воно сприяє успішному виконанню наступних завдань на уроці: аналізу художнього тексту, складанню планів, відгуків; написанню письмових робіт різних типів; роботі з цитатами; вивченню тексту напам'ять. Поруч із домашнім завданням, які носять репродуктивний характер, залучаю учнів до індивідуальної самостійної роботи випереджального характеру. Наприклад, даю такі завдання:

-   підготувати  повідомлення   ("Історія  Запорізької  Січі"   або "Особливості святкування Різдва в Англії");

-   вивчити     напам'ять     вірші,     непередбачені     навчальною програмою;

-  знайти цікаві матеріал до вивчення біографії того чи іншого письменника або твору.

Серед     колективних     форм     самостійної     роботи     учнів використовую репродуктивно -творчі:

-   тренувальні за зразками (складання планів);

-   наслідувальні (написання власної казки, байки);

-   пояснювально-ілюстративні (створення діафільму до книги Е.Распе  "Дивовижні пригоди барона  Мюнхаузена"  або  до балади О.Пушкіна "Пісня про віщого Олега");

-   узагальнюючі (зробити виписки, дібрати цитати до образу Діка Сенда із роману Жуля Берна "П'ятнадцятирічний капітан" або до образу Айвенго із роману В.Скотта "Айвенго");

-   контрольно-перевіряючі   (скласти   порівняльну   таблицю   до характеристики образів Герди і Снігової Королеви із казки Г.Х.Андерсена "Снігова Королева" або до образів Ровени і Ревекки із роману В.Скотта "Айвенго");

Конкурси на кращий монолог, діалог, твір, гру, читання, які я проводжу з учнями, активізують творчість всіх: і вчителя, і школярів.                              

Поєднання різних видів дитячої творчості сприяє повнішому розкриттю індивідуальності учня, збагачує гаму його почуттів, внутрішній емоційний світ. . Дитина хоче поповнювати не лише свій інтелект, а й свої емоції.

Так, для п'ятикласників емоційно інтелектуально багатим видається збірка оповідань про тварин Е.Сетона-Томпсона, яка пробуджує у школярів здатність відгукнутися на голос Бланки, біль і самотність Лобо, на безліч голосів Природи. Розумовий розвиток в даному випадку накладається на емоційне сприйняття тексту, що набирає свого питомого забарвлення в душі кожної окремої дитини.

Використовуючи різні форми і методи викладання зарубіжної літератури, я дбаю  про розвиток інтелекту своїх вихованців, побудований на емоціях

Тому я намагаюсь щодня дати для учнів новий спектакль. І головне не в тому, який обсяг знань узяв з уроку школяр (це залежить більше від того, що дозволяє його власний інтелект, успадкований від батька-матері), а в тому, чи відчує він усім своїм єством те, що хотів донести до нього словесник-творець. І якщо так, то моє слово відгукнеться в учні, можливо, згодом, не обов'язково завтра.

Сучасний вчитель-словесник здатний багато зробити для залучення учнів до мистецтва слова, яке допоможе їм пізнати світ і самих себе. Живучи без поезії і музики, без живопису і театру, людина приречена на існування в темному, безбарвному світі. І нехай спроби дітей не завжди досконалі, але вони є виявом індивідуальності, самоцінності школяра, власним творчим набутком.

 

Подобається